Моя Квітка

Я називаю її Пушинкою, тому що її сонячне волосся завжди лоскоче носа, коли ми з нею танцюємо. Вона має такий же голосний сміх, як її чудова мама, а коли зранку вона злазить з ліжка і тупотить по кімнаті до мене, то мені здається, що та пушинка – маленьке пухнасте слоненя.
Її очі – з чистого неба, а маленька щілина між передніми зубами – справжній витвір любовного мистецтва. Вона така… наша до мозку кісток… Ще будучи пузиком вона скелелазила з нами в Бахчисарайському районі Криму, підкорювала вершини Демерджі, катала на велах, плавала каяком, будучи повноцінним членом нашої команди.
Вона народилася так швидко, що я ледве встиг віддати Захарка бабусі й прибігти від зупинки додому.
Була найкраща п’ятниця 13-го в моєму житті, бо 15:42 я тримав на руках найчудовішу з квіток між тих, які є у цьому Всесвіті, а Таня вже стояла біля столу і їла полуницю…
Держава цього разу ще більше пручалася узаконити наш скарб. На нас збирали комісії, роздивлялись плаценту, мацали в усіх місцях Таню; в усіх інстанціях мені кричали про торгівлю людьми і що нас можуть засудить і посадить, а на останній – один з членів вийшов до мене і сказав: «Ви молодці – так тримати!» і віддав усі потрібні документи…
Цей місяць був сімома колами пекла, який ми пройшли міцно тримаючись за руки… Та, звісно, це були дрібниці у порівнянні з тим щастям, яке уквітчало наш родинний сад… Це мужнє дівчисько скрізь з нами, мовчки терпить наш скажений ритм, проте не забуває голосно вносити свої корективи у наші плани. Вона солодко спить у наметі під зорями і під грозами. Вона любить магію вогнища та мої кросівки. Вона сміливо заходить по самісінький ніс у воду та мовчки слухає шепіт хвиль, коли я катаю її на SUPі. Вона міцно обіймає мене при зустрічі та не сердиться, що через мене в неї здертий носик. Вона і є я… Вона Квітка душі моєї…

lyuk kolomiets

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *